Іній почуттів твоїх кидає мене в холод. Важко…

Час вже настав. Починається хуртовина.

Тільки б встигнути. Тільки б впоратись.

Намагаюсь недосягти екватору безодні та все не так...

Мої старання вже марні.

Зрозумій,я не хочу йти на війну з тобою...ціна занадто велика.

Я лише зроблю крок тобі на зустріч...А ти  тільки побач його,благаю. Зрозумій мене,не роби вигляд бездушного, ти ж не такий...я знаю...чи знала...

Побач сяйво карої безодні. Тони в ній. Та сперш, прошу, скинь мантію бездушності, та холодний іній почуттів...так буде краще…тобі...мені...нам.